Гортаючи книгу життєпису ювіляра, розумієш: його доля — це жива, золота сторінка в історії шкільництва. Понад пів століття тому, у далекому 1968 році, Аркадій Олександрович пов’язав свій шлях із освітянською нивою Хмельниччини. Пройшовши шлях від шкільного вчителя та заступника директора до очільника обласного інституту удосконалення вчителів, став справжнім архітектором педагогічної спільноти краю. Його лідерство у часи реорганізації закладу у 2000 році та робота на посаді ректора стали символом відданості своїй справі та високого професіоналізму.
Для багатьох поколінь педагогів Аркадій Олександрович був не просто керівником, а справжнім Майстром та мудрим Наставником. У його постаті дивовижним чином поєднуються впевненість, цілеспрямованість реформатора, хист бачити майбутнє та впевнено вести за собою, підкріплюючи кожне рішення бездоганною логікою, мудрістю та авторитетом.
Від сільського подвір’я до університетських лав і перших визнань
Аркадій Олександрович Лавренюк народився 4 вересня 1936 року в селі Невірків Корецького району на Рівненщині. У 1953–1958 роках навчався на механіко-математичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Здобувши якісну математичну освіту, за направленням розпочав педагогічну діяльність у Дубенському педагогічному училищі.
Паралельно викладав у Дубенському сільськогосподарському технікумі та загальноосвітній школі № 4, де швидко здобув професійний авторитет. У 1964 році його призначили заступником директора з навчально-виховної роботи Дубенської школи № 4.
Протягом 1966–1968 років він очолював міську та районну школу передового педагогічного досвіду для заступників директорів.
Хмельницький етап: реформаторські кроки
У 1968 році через сімейні обставини Аркадій Лавренюк переїхав до Хмельницького. Спочатку працював учителем математики у школі № 3, а вже за два роки обійняв посаду заступника директора.
У жовтні 1976 року його запросили до Хмельницького обласного інституту удосконалення вчителів на посаду заступника директора з навчально-методичної роботи.
Разом із директоркою Вірою Михайлівною Лазарко вони розпочали модернізацію закладу в період важливих освітніх змін:
- Перехід на повну середню освіту та нові навчальні плани;
- Запровадження системного п’ятирічного циклу підвищення кваліфікації;
- Впровадження атестації педагогів.
Аркадій Олександрович активно публікував статті у пресі, брав участь у науково-практичних конференціях, співпрацював із видавництвом «Радянська школа» (рецензував нові підручники з математики) та долучився до роботи творчої групи при Міністерстві освіти, яка розробляла документи для шкільної реформи 1984 року.
На чолі інституту: розбудова української школи
У вересні 1986 року Аркадій Олександрович Лавренюк очолив Хмельницький обласний інститут удосконалення вчителів. Разом із заступниками (Н. Я. Сивун, В. С. Візовським, Л. М. Малинич) він перетворив заклад на потужний науково-методичний центр. В інституті відкрили нові кафедри (педагогіки і психології, суспільних наук) та оновили роботу з кадрами.
Після проголошення незалежності України у 1991 році інститут спрямував свою діяльність на розбудову української національної школи на засадах демократичності та гуманізму.
Нове тисячоліття: прорив інновацій
У 2002–2005 роках інститут під керівництвом Аркадія Олександровича Лавренюка працював відповідно до законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та Національної доктрини розвитку освіти.
Ключові досягнення закладу цього періоду:
Впровадження державних стандартів загальної середньої освіти, модернізація системи курсів підвищення кваліфікації вчителів; Методичний супровід національного виховання і освітнього процесу в школі.
Інтерактивне навчання. Впровадження інтернету, мультимедіа, ділових ігор та презентацій в освітній процес. Практичні заняття складали майже 50% навчального часу.
Психологічний супровід. Створення та запуск Центру практичної психології.
Кадровий потенціал. Розширення колективу до 61 висококваліфікованого співробітника станом на 2005 рік. Серед них — професори, доценти, кандидати наук та заслужені працівники освіти. Розбудова кафедр і лабораторій інституту.
Власні медіа. Запуск регулярного випуску газети «Майбуття» та журналу «Педагогічний вісник». Підтримка видавничої діяльності.
Завдяки управлінському таланту керівника та творчому пошуку всього колективу на Хмельниччині було створено сучасний та ефективний освітній простір.