Конституція України як визначальний чинник демократичних суспільно-державних трансформацій.
Прийняття 28 червня 1996 року Конституції ознаменувало якісно новий етап розвитку державності та права в Україні. Основний Закон забезпечив утвердження парадигми людино центризму в суспільстві. Третя стаття проголошує, що найвищою цінністю є людина, її життя, здоров’я, честь гідність. . Конституційний захист прав і свобод, по суті , визначив ту європейську демократичну перспективу для нашої країни, яка означувалась ще на початку xx століття.
З іторичної довідки.
Найбільш значимий етап зародження демократії припадає на час існування Української Народної Республіки (1918-1921 рр.).
Маємо знати, що в Україні виборчі права жінок були проголошені на два роки раніше, ніж у Сполучених Штатах Америки. Важливо, що зафіксувала ці права Конституція Української Народної Республіки.
Витяг із Конституції УНР.
«…Відновивши своє державне право, яко Українська Народня Республіка, Україна для кращої оборони свого краю, для певнішого забезпечення права і охорони вільностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині єсть державою суверенною, самостійною і ні від кого не залежною.
Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України, себто громадянам Української Народньої Республіки всім разом.
Це своє суверенне право народ здійснює через. Всенародні Збори України.
Територія Української Народньої Республіки неподільна, і без згоди Всенародніх Зборів 2/3 голосів присутніх членів не може відбутись ніяка зміна в границях Республіки або в праводержавних відносинах якоїсь території до Республіки.
Не порушуючи єдиної своєї власти. Українська Народня Республіка надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи прінціпу децентралізації.
Націям України Українська Народня Республіка дає право на впорядкування своїх культурних прав в національних союзах.»
У квітні 1918 року в тодішній Україні точилася напружена робота кращих інтелектуальних сил над Конституцією або ж, як було сказано Статутом про державний устрій «Права і вольності УНР».
Перша Конституція утверджувала не лише виборчі права жінок, а й скажімо, скасовувала смертну кару, проголошувала не лише найширше місцеве самоврядування, а й національно-персональну автономію відразу для громадян України трьох національностей: польської, єврейської та руської і ще декількох національностей, якщо того побажають по 10 тисяч їхніх представників.
Робота Центральної Ради теж до певної міри свідчила, що демократичні форми є і українське суспільство пробуджувалося тоді до демократичного життя.
І відтак, зрозуміла спроба творців української Конституції поставити до свого документа щонайвищу планку вимог.
По-перше, кількість депутатів Всенародних зборів, була обґрунтована – в ухваленій 29 квітня 1918 року Конституції записано, що один депутат має бути приблизно від 100 тисяч людності. По-друге, Конституція містила дуже широкі права самоврядування. Власне, у Конституції УНР місцеве самоврядування постає, як одна із самостійних гілок влади. Параграф 26 Конституції УНР: «Всякого рода справи місцеві порядкують виборні рада і управи громад, волостей і земель, їм належить єдина безпосередня місцева влада. Міністри Української Народньої Республіки тільки контролюють і координують їх діяльність (§ 46),безпосередньо і через визначених ними урядовців не втручаючись до справ, тим радам і управам призначених, а всякі спори в сіх справах рішає Суд Української Народньої Республіки ( § 59 і 62)» – все починається, як бачимо, за українськими традиціями, з територіальної громади, а не згори. Цікавими є параграфи про права самоврядування: «Яко вища виконавча власть Української Народньої Республіки (§ 22) Рада Народніх Міністрів її порядкує всіма справами, які зістаються поза межами діяльносте установ місцевої самоуправи або дотикають цілої Української Народньої Республіки, координує і контролює діяльність сих установ, не порушуючи законом установлених компетенцій їх, та приходить їм в поміч, коли вони до його звертаються». За Конституцією УНР самоврядні громади, як бачимо, мають право законодавчої ініціативи, яке, на жаль, відсутнє у чинній Конституції України.
Пошанування законності, не змушуванням, а етикою, традиціями, зрештою, тим, що означується як гуманна висока національна ментальність маємо утверджувати і наповнювати суспільне життя. Безстрашність, мужність, ідейна харизматичність, патріотизм, міць духу, пильність, шляхетність, енергія характеру, мудрість або вміння вносити симетрію і гармонію у навколишнє життя, особливо у його матеріальний бік – то є завдання «дібраних» від громади». Рефлексуючи тогочасні і сьогочасні здобутки і події, розуміємо, що шлях, довжиною майже в сторіччя, щодо конституційного утвердження незалежної держави, для українського народу був і залишається надзвичайно складним.
26-у річницю Конституції ми відзначаємо у період воєнного стану. Російські окупанти зазіхнули на свята-святих- незалежність і суверенність нашої Батьківщини. Але український народ гідно пройде і це випробовування.
Текст Конституції – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text