У кожну історичну епоху виховується людина, представник того чи іншого народу, носій певної національної, громадянської ідентичності. Основне історичне покликання школи в ці буремні роки – виховувати народ, націю, продовжувати і розвивати національну освіту, культуру, мову.
Оновлення змісту освітнього процесу відповідно до викликів , що сьогодні нависли над нашою країною на народознавчих засадах – провідний напрям роботи, від якого залежить збереження ментальності, доля майбутніх поколінь, доля нашої багатостраждальної країни. Про це емоційно, з хвилюванням велася розмова на всеукраїнському мотиваційному вебінарі-практикумі «Взаємодія усіх суб’єктів освітньої діяльності у формуванні української громадянської ідентичності», який відбувся 26 лютого 2025 року на базі Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Анатолія Назаренка.
Модерувала вебінар-практикум Орловська Надія Михайлівна, методист науково-методичного центру виховної роботи. позашкільної освіти та моніторингових досліджень Інституту. Вона розкрила концептуальні засади формування національно-культурної ідентичності підлітків у сучасних умовах. Своїми думками, досвідом поділилися:
Саблукова Олена Володимирівна, заступник директора Одеського ліцею №7, авторської школи «Школа інтелектуального розвитку та громадянського становлення»;
Раца Олена Анатоліївна, начальник відділу дошкільної, загальної середньої, позашкільної, інклюзивної освіти та цифрової трансформації Департаменту освіти і науки Чернівецької ОДА. «Формування національної та громадянської ідентичності: Буковинський досвід»;
Фіновська Ольга Василівна, заступник директора, член правління ГО «Хмельницьке міське товариство української мови ім. Т.Шевченка» Просвіта;
Чумак Наталя Вікторівна, консультант ЦПРПП Дунаєвецької міської ради;
Ковальчук Ганна Андріївна, заступник директора з виховної роботи Летичівського ліцею №2;
Мисик Богдан Петрович, заступник директора з виховної роботи гімназії № 28 ім. В.Чорновола.
Усі вони акцентували увагу на необхідності формування в молодого покоління глибокого розуміння ідентичності, культурної історичної спадщини: родино-центризм, колективізм (це наше надбання, збережімо його), споконвічне прагнення до свободи.
Прозвучав чудовий лейтмотив: «Саме дитина змалечку освячена молитвою батька і матері, колисковою піснею, жадібно вбираючи духовний навколишній світ, культуру взаємин батьків, стає посланцем роду в майбутнє».
Кожна культура – це дух і душа етносу, а душа людини – мікрокосмос, складний і неповторний і, завдяки дітям, вічний.
Виховання дитини здавна було усвідомленим обов’язком життя. «Що посієш, те й пожнеш» – це багате на зміст прислів’я завжди мислилося передовсім як значуще кредо виховання дитини.
